Блоги | Access denied

Музей Петра Нестерова – пілота, який перший в світі зробив так звану “мертву петлю”. Був 1914 рік. 11 авіазагін в якому служив Петро Нестеров дислокувався у Жовкві. Нестеров і авіатори його загону здійснювали авіарозвідку території біля Жовкви. Так само і робив противник автро-угорський барон Фрідріх Фон Розенталь. Щодня його біплан «Альбатрос» з’являвся над розташуванням штабу 3-ї російської армії. І от коли австрійський літак знову зявився над Жовквою, Нестеров на літаку “Моран” злетів у небо. Автрієць помітив наближення “Морана ” і почав втікати. Але Нестеров наздогнав ворога і протаранив “Альбатроса” прямо в повітрі, від чого в літаку Нестерова лопасті пропеллера переломилися, і він почав падати. Також почав падати і літак противника. Так як парашутів тоді не було то всі пілоти загинули. Це відбулося якраз над тим місцем де тепер руїни музею і обеліск. На місці загибелі П. Нестерова було насипано великий курган та споруджено хрест з написом: “Тут загинув штабс-капітан П.М. Нестеров 26 серпня 1914 року” (дату вказано за старим стилем) 3 серпня 1947 року на цьому місці було закладено обеліск, який відкрито 18 червня 1952 року (автор Л. Біганич). Поряд із пам’ятником 6 січня 1979 року розпочав роботу меморіальний комплекс.

Переглянути повністю »

Побудований 1732–1739р. архітектором Паолом Фонтаном, який був надвірним архітектором покровителя ордену. князя Павла Карла Санґушко. Вівтарі виконали монахи, скульптор Себастян Вольський, Хома Ґронський, художник Іван Пташковський. 1738 року відбулося освячення костелу на ім’я святого Михайла. Нині комплекс колишнього монастиря використовується під машинно-тракторну станцію (підвали монастиря та костелу засипані сміттям цієї машинно-тракторної станції). Стиль бароко. Пам’ятка архітектури відноситься до типу реформаторських костелів ХVІІІ ст., в яких пристінні стовпи ділять неф на три прясла, перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками. Фасад двоярусний, оформлений пілястрами і барочним фронтоном з трикутним сандриком. Аналогічної форми фронтон зведений над притвором. В інтер’єрі костелу до нашого часу збереглися сліди настінного розпису ХІХ століття, фрагменти дерев’яних вівтарів. Його фасад прикрашають намальовані зображення – Св. Франциска й Св. Антонія. З північної сторони до костелу прилягають споруди монастиря реформатів. Двоповерхові склепінчасті приміщення розташовані таким чином, що утворюють велике внутрішнє подвір’я. На території ансамблю, оточеного мурами з в’їзними воротами, збереглися залишки монастирського саду. Костел виконував свої функції до 1941 року, коли на терени равщини увірвалися німецькі війська. З того часу і у післявоєнний період костел використовували як склад продуктів та різноманітних товарів.

IMG_2839 Переглянути повністю »

Мурований млин XVII ст., всі перекриття і сходи всередині дерев’яні.

IMG_2927

Переглянути повністю »

Шахти Стебника

Будучи в Стебнику, не можна обійти увагою соляні шахти, оскільки їхні копри височіють над ландшафтом, і їх видно за декілька кілометрів. Слово «стебник» сягає своїм корінням у далекі старослов´янські часи, де воно означало приміщення для зберігання вуликів на зиму, себто зимівник для бджіл. Старожитці Стебника пам´ятають перекази їх дідів та прадідів про те, що колись там ріс великий липовий ліс, котрий сприяв розвитку бджолярства. Саме воно й спричинилось до появи назви цього поселення – Іздебник, а історичні зміни в мові привели до утворення слова, яке маємо сьогодні – Стебник. Правда, подальша історія Стебника нероздільно пов´язана з іншим видом промислу – солеварінням, що впродовж століть розвивалось на його теренах і було одним із основних засобів до існування місцевого населення.

IMG_2665

Переглянути повністю »

Будучи в Стебнику, вирішив відвідати невеличкий гірничо-добувний музей, розміщений в приміщенні гірничорятувальної служби ДСНС. Музей створений за ініціативи та зусилями працівників цієї служби. Це чудовий, дружній та доброзичливий колектив. У вільний від роботи час в міру можливостей допомагають бійцям АТО (хоча це вже повномасштабна війна). Під час візиту до музею я спостерігав  процес виготовлення зимових маскувальних сітей для техніки в зоні конфлікту. Хлопці ознайомили мене зі специфікою роботи своєї служби, а також з експонатами невеличкого музею.

“Державна спеціальна (воєнізована) гірничорятувальна (аварійно-рятувальна) служба (далі – ДСВГРС) Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи створена наказом МНС від 23.07.2008 р.[…] виконує функції з попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на об’єктах вугільної, гірничої рудної та нерудної промисловості, метробуду та метрополітену, хімічної промисловості, інших об’єктів підвищеної небезпеки, потенційно небезпечних об’єктів та окремих територій, у межах визначених МНС зон відповідальності. […] Особовий склад Служби комплектується на контрактній основі та поділяється на основний та допоміжний. До основного особового складу Служби належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні роботи. До допоміжного особового складу належать працівники, які забезпечують діяльність Служби”.

IMG_2587 IMG_2579

Переглянути повністю »