Індастріал | Access denied

Впродовж століть шахта була відома не тільки в Галичині, а й у Польщі, Словаччині, Австрії. Видобуток солі у Добромилі вперше розпочато у ХV ст.

У 1622 році Саліна перейшла у власність магнатської сім’ї Концєпольських. У 1772 році солеварні перейшли у власність австрійської імперії.

Сіль добували виварювальним способом. Шахти називалися криницями або шибами (вікнами).

Високо в горах стояв відстійник, куди з шахт подавалася соляна ропа. Відстійник висотою близько трьох метрів та діаметром 25 метрів був виготовлений з дубових палів, вертикально закопаних у землю. Ропа по 150 мм трубах самопливом подавалася в дві варні, розташованих по обох боках будинку власника шахти.

Варні, або дві величезні цистерни, діаметром біля 20 метрів і висотою 1,5 метра, відокремлювали сіль від води (випаровуванням), під варнями спалювали мазут.

Готову сіль дерев’яними молотами втрамбовували у прямокутні дерев’яні форми. Довоєнна Саліна складалася з чотирьох шахт, збудованих ще в XV-XVII ст. Шахти називали іменами інженерів, які їх будували, – Францішка, Кароля, Коритовського та безіменна шахта. Кожна шахта була глибиною від 100 м і діаметром 2,5 м. Вони були сполучені підземними запасними виходами, які одночасно були вентиляторами. Під час німецької окупації виробництво зупинялося на короткий час у серпні 1944 року. На початку 1945 року завод знову було запущено. Через нерентабельність соляний завод було закрито у 1950 році. Пізніше тут був туберкульозний санаторій на 250 ліжок та школа-інтернат для хворих дітей. У 1986 році після закриття санаторію його передано львівському виробничому об’єднанню “Полярон”. Керівниками заводу у різні роки були: 1925-1930 – М. Вертинський, 1930-1933 – Вількопольський, 1933-1937 – Міллер, 1937-1939 – Вількопольський, 1939-1940 – Мадей, 1940-1941 – Прокопець, 1941-1944 – Фернш, 1944-1948 – Шевченко, 1948 – Олександров, 1948-1950 – П. С. Гавриш.

6318695681_4de1ed5053_b 

Переглянути повністю »

Ззовні нічим не примітний парк в смт. Голоби (Ковельський р-н, Волинська обл.) ховає у своїх шатах колишню велич. Тут знаходяться залишки садиби родини Вільгів – руїни з довгою і трагічною історією.

Переглянути повністю »

Це достатньо неоднозначний звіт. З одного боку подібні заходи неетичні стосовно колишніх мешканців Зони , а з іншого боку ми вдуваємо в покинуте дух нового життя. Так чи інакше, цей Новий рік я з друзями зустрів у широко відомому у всьому світі мертвому місті Прип’ять. Почну по порядку.

Переглянути повністю »

Недобудована ГЕС знаходиться між селами Сопіт та Довге Сколівського району. Поділити її можна на три споруди: водозбір, водовідвідні тунелі та аварійний водозлив. Також біля річки Стрий побудований комплекс, напевно, для обслуговування станції. Від самого комплексу залишилась діюча підстанція та напіврозвалені гаражі. Колись туди вела дорога. Зараз видно лише залишки асфальту.

Переглянути повністю »

Оновлено!

Закинутий елеватор у Луцьку, а точніше – це колишній тарно-бондарний комбінат. За непідтвердженими даними тут мала бути макаронна фабрика, а також філія продажу меблів з Білорусії. До речі, магазинчик останньої є, хоч і виглядає паршиво… Та з приходом кризи в 2009 році територія збанкротувала і почала розвалюватися. Останні 2 роки її потихеньку розкорочують, що і підтверджують наші фотографії.

Переглянути повністю »



        tracert         [ Вверх ]
Access Denied © 2010-2017. Всі права дотримано.