Кривий Ріг — місто, яке хочеться відвідати хоча б через назву. Після живого знайомства з ним, хочеться повертатися сюди знову і знову.

Раніше я думав, що місто живе кар’єрами. Кар’єрів тут дуже багато. Є кращі, є гірші і небезпечні. Вночі тут питають з якого ти кар’єра чи ГЗК (гірничо-збагачувальний комбінат).


Відповідно до програми розвитку міста до 3013, найвищий відвал повинен перевищити висоту Евересту. До цього моменту в місті побудують готель Альпініст і завезуть 30 шерпів-носіїв.

Жоден турист із міста не їде без помітного шматочка залізної руди (правда, я свій уже десь загубив – доведеться знову їхати в КР).

Так от, раніше я думав, що місто живе кар’єрами, але тепер з’ясувалося, що все життя — в цирку! Криворізький цирк просто чудовий. Один туалет чого вартий. Його треба терміново брати під охорону ЮНЕСКО.

За початковим проектом архітекторів туалет повинен був займати всю окружність будівлі цирку і плавно переходити з чоловічої зони в жіночу. Таким чином спритно вирішувалася проблема ЛГБТ-руху. Але автору проекту незабаром зателефонували товариші з КДБ і сказали, що при такому рішенні будуть складності з установкою звуко-записуючої апаратури і кінокамер. Тому М і Ж зони розділили кімнатою для курців.Старожили кажуть, що тут навіть зустрічали лева, що курить.

Нещодавно в Москві здогадалися, що побудована за 200 млн $ монорейкова дорога нікому не потрібна. У Кривому Розі теж була монорейка, але те що вона не потрібна збагнули ще до XXIV партз’їзду КПРС. Рейки переплавили в танки, а на опорах побудували елітну нерухомість. Незабаром з’ясувалося, що мешканці елітних особняків з огляду проживання на піднесених стовпчиках можуть приймати імперіалістичні радіосигнали з країн загниваючого капіталізму. Проблему вирішили радикально — мешканців відправили на уранові рудники в Кіровоград, а будинки зруйнували.


Порівняйте два залізничних мости. Обидва діючі. З першим все нормально, він під надійною охороною з забороненою зоною, колючим дротом, вартовими з рушницями, собаками і т.д.

А другий захищений тільки табличкою “Прохід суворо заборонений”.

Тому сюди з’їжджаються люди з усього світу, щоб помочитися в річку.

Зверніть увагу на кар’єр вдалині праворуч.

Це елітний гранітний кар’єр. Коли Кривий Ріг буде приймати олімпіаду, тут зроблять олімпійський басейн.

Купатися в кар’єрі одне задоволення — вода чиста, як сльоза немовляти, а глибина така, що ще ніхто не бачив дна. Кажуть, там лежить золото Махно.

Приємно радують звичаї місцевих мешканок. Ці юні криворіжанки при багатому виборі місць для розбивки табору вирішили зупинитися рівно в одному метрі від місця нашого з товаришем базування. При цьому розвішані на кущах шкарпетки їх абсолютно не бентежили, а ось нас наше свинство увігнало в червону фарбу. Остаточно присоромлені ми були, коли дівчатка спокійно залишили сумочки Гучі і Луї Вьюттон і пішли купатися. І все це на тлі прив’язаних до дерева наших рюкзаків (от так от погано ми подумали спершу про місцеві звичаї).

Вдобавок про місцеві звичаї варто відзначити, що Adidas в Кривому Розі (втім, і в інших містах) у неймовірній пошані. Бійтеся гуляти в новеньких штанях адідас по робочим околиць вночі — обов’язково віднімуть. Не пробуй пручатися — заради штанів адідас (особливо з трьома смужками) тут підуть на все…

На привокзальній площі гостей і жителів міста зустрічає програма губернатора в дії. У чому саме полягає програма – не зовсім ясно. Якщо ця програма відноситься і до трамваїв, то вона виявляється в тому, що всі трамваї майже завжди слідують в парк. Думаю, якщо новий губернатор пообіцяє на виборах, що переріже рейки, що ведуть в парк від основної магістралі, то отримає більшу підтримку.

Якщо Кривий Ріг місцеві називають Кривбасом, то Дніпропетровськ — Дніпром. Коли з Кривого Рогу в довколишні села повертаються після п’янок і гулянок, то говорять “знову накривбасився!”.У Дніпро з Кривбаса ми приїхали ввечері і за допомогою чуйних і привітних дніпровчан пішли на оглядовий майданчик.

Дніпропетровський олійноекстракційний завод або простіше кажучи завод соняшникової олії “Олейна”. Тут завжди смачно пахне насінням.

В цілому місто робить прекрасне враження. Вишукати якусь чорнуху можна тільки з великим трудом. І я її вишукав — красива будівля міста, Палац Ілліча перебуває в жахливому стані.

Палац відкрив свої двері для робітничого класу в 1932 році до 15-ї річниці Жовтневої революції.

З відходом комунізму в будівлю почали проникати капіталісти.

Сьогодні палац повністю покинутий, але недавно сюди посадили охоронців, які навідріз відмовилися від корупції, тому інтер’єрів я не побачив.

Довелося поїхати до сусіднього ДК, але він виглядає нудно.

Любителі спорту повинні відвідати покинутий басейн. По приданому, коли розпочнеться другий всесвітній потоп, басейн знову оживе.

Але набагато приємніше купатися в Дніпрі. До середини літа річка добре зацвітає і піна за катерами замість білої стає салатовою.

Автомобільний міст через Дніпро. Чомусь вважається, що якщо залізничний міст залишити без охорони, то його тут же підуть підривати і пускати потяги в річку. А ось автомобільні терористам не цікаві.

Метро в Дніпропетровську наскільки красиво, настільки й марні. Воно з’єднує околицю, де майже ніхто не живе з вокзалом, який ще не в центрі. Але зроблено все по дорослому, включаючи по чотири ескалатори на станціях.

У місті є цікавий район, де земля одного разу пішла вниз, а будинки за нею не поспіли. В результаті нові приємні занедбаності. Цікаво, що поряд з однією відселеною п’ятиповерхівкою є житлова, хоч і розташована вона ближче до зсуву, акурат між іншими кинутими будинками.

16-поверховий будинок.

З нього можна подивитися на його близнюка, неозброєним оком видно, як він трохи нахилений вліво. АЛЕ це не заважає йому залишатися житловим.



Якщо в Запоріжжі молодь ввечері збирається на бульварі Шевченка і каже: “Я на БШ”, то в Дніпропетровську збираються на Катеринославському бульварі і кажуть: “Я на КБ”

За матеріалами mmet.livejournal.com