Вид на г.Пікуй з с.Біласовиці.

З Воловця до Біласовиці маршруткою добрався, 5,7 км. до вершини Пікуя. По дорозі натрапив на джерело Пікуйчик, біля вершини. Потужний струмінь води з під каменя бив.

На вершині Пікуя ось такий жетон. Пише ніби щось: “Мексик, не всі вмирають, Пікуй 2016”.

Зустрів схід, захід сонця. Ось, кілька фото:

За другий день пройшов 34км. до Сянок і ще чекав на поїзд 7 годин.

Укріплення з часів війни. Діаметром 3-5м. І кілька менших на одну людину. Раніш по контуру були обкладені камінням, зараз каміння обсипалось всередину. Це біля Пікуя.

Усе каміння обсипалось всередину. Угорське військо стримувало тут наступ Червоної армії.

Гострий Верх.

По дорозі зустрів лиш одного українського туриста, киевлянин, біля тридцяти. Два дні потратив на шлях від Сянок до Пікуя. Мені вдалось за день пройти. Зате поляків бачив більше 50, дві мотогрупи 6 та 5 чоловік, позашляховиками дві групи по 3-4 машини, з дітьми, дві групи піших туристів по 8 чоловік і одну групу біля 10.
Одна з польських груп, в кадр попала не всі, хто фотографував, хто за водою пішов.

На карті позначені руїни “притулка”, хоч це скоріш була капличка з похованням вельможі. Доволі велика, на вході було 2 або 4 колони які підтримували масивний портал. Під колонами підвальчик, в глибині споруди невеличка кімната чи камера 3х4м. Навколо неї були ще якісь приміщення. Викладене все із каменю було, але з використанням бетонного перекриття. Швидше за все це поховання угорське. Нижче кілька фото.

Підвальчик під дверним порталом і колонами.

Руїни центральної камери 3х4 м. навколо неї були ще невеличкі приміщення.

Біля цих руїн є три джерела. З рослинністю непритаманною полонинам.

Перевал “Руська Путь”. Ним користувались люди з доби неоліту, руські князі ходили на Закарпаття, Данило Галицький, Лев Данилович. Ним і зараз користуються. З Львівщини на Закарпаття шлях веде попри хрест униз. Коли я йшов, ним гнали корівку троє жінок, мужчина, собака. За корівку заплатили 10 000грн. Між найближчими селами, Львівськими та Закарпатськими приблизно 7км.

Під час Другої світової війни тут проходила Лінія Арпада — оборонна лінія угорського війська, яке стримувало наступ Червоної Армії.
Шанці на хребті біля Дрогобицького каменя. Зигзагом вони йшли поперек усього хребта.

Місцева живність. Ніколи не чув як вони шиплять, доволі голосно.