Подорожуючи Кримом біля Севастополя, мені захотілося відвідати один з найвідоміших об’єктів сьогодні та найбільш засекречених в минулому — базу підводних човнів Чорноморського флоту СРСР. Музей холодної війни або, як його називають, об’єкт К-825 має сухі доки і наскрізну протоку, ремонтний завод і багато чого іншого цікавого. Переважна частина наразі відкрита для усіх бажаючих, і, не дивлячись на те, що там розкрадено практично все, що можна, подивитись ще є на що  =)

Тож розпочнемо нашу екскурсію…

Огляд розпочинається з основного транспортного коридору (паттерни) довжиною 300 м. Вона виводить на територію виробничих площ. Друга паттерна, розташована навпроти входу до штольні, довжиною 65 м, пов’язує паливне сховище з ремонтною частиною. По коридорах були прокладені колії для переміщення транспортних візків з торпедами вручну. В центрі розвилки ми бачимо поворотне коло, яке дозволяє змінювати напрямок руху візка.

Подвійні арочні захисні ворота призначені для перекриття прорізу розміром 4х5,6 м. Ворота являють собою зварні коробки зі сталі, заповнені всередині бетоном і підвішені на петлях до заставної рами. Частини воріт приводили в рух гідравлічні механізми. Загальна вага однієї “дверцяти” близько 10 т.

Заводська паттерна служила великим транспортним коридором, який вів до виробничих площ, а у випадку ядерної війни — сховищем для особового складу. При цьому спеціально був визначений  радіус її заокруглення, для гасіння ударної хвилі. Протяжність коридору складає 296 м, ширина — 4 м, висота — 4,5 м.

Мінно-торпедна частина призначалася для підготовки та перевірки боєзапасу для підводних човнів. На робочих ділянках торпеди заповнювалися енергокомпонентами, перевірялися електричні схеми мін та торпед, апаратура самонаведення. Басейн-кесон з підсвіченим дном використовувався для перевірки герметичності торпед.

Підготовлені та перевірені торпеди приймалися підводниками і доставлялися на склад підготовлених торпед.

Переддоковий майданчик — початок виробничих площ заводу. Тут розташовувалися: великий розточний верстат (з фундаментом довжиною 15 м) для розточування сальників гребного валу підводного човна, стоянка електрокарів і спуск до насосної станції для відкачування води з сухого доку при докованні підводного човна.
На основних робочих площах розміщувався верстальний парк, ділянки по перевірці електро- та гідроустаткування підводних човнів, складські та побутові приміщення, а також пекарня, їдальня, лазарет, пункти санобробки, вузли зв’язку.

З 1967 року у виробничій частині був облаштований захищений командний пункт дивізії підводних човнів. На робочих площах заводської частини планувалося укрити на випадок ядерної загрози приблизно 3000 осіб.

Сухий док — відгороджена частина каналу з габаритними розмірами: довжина — 102 м, ширина — 10 м, глибина — 8 м. Вхід до нього закритий малим батопортом, через кінгстони якого здійснювалось його заповнення водою. Тут середня тривалість ремонту субмарини становила 3—4 тижні.

Арсенал — ремонтно-технічна база по підготовці озброєння для наводних кораблів, підводних човнів та ракетних берегових частин.

Тут зберігалися бойові головні частини для торпед та ракет, в тому числі ядерні, а також проводилися регламентні роботи по обслуговуванню й збірці виробів.
Арсенал складається з локальної та технічної зон.

В локальній зоні розміщувалися сховище головних частин та зал для зборки виробів. В технічній зоні були механізми для забезпечення роботи локальної зони й автономного життєзабезпечення всього арсеналу. Вантажний майданчик поєднується з локальною арсенальною зоною паттерною довжиною 304 м.

Шлюзова камера арсеналу призначалася для захисту робочих приміщень від вражаючих факторів атомного вибуху.

Камера складається з протиатомних захисних воріт із зовнішнього боку та захисних герметичних дверей з внутрішньої сторони. Усередині шлюзової камери встановлені електроприводи для руху кожної стулки протиатомних воріт. Останні призначені для перекриття прорізу розміром 3,0 х 2,8 м і сприйняття тиску до 60 кг/см² (приблизно 60 атмосфер). Їхні стулки зварені з листової сталі й прокату, заповнені бетоном марки “М 500”. Загальна вага однієї половини становить 10 тонн, товщина — 60 см, висота — 3 м.

Захисні герметичні двері виготовлені  листової сталі. По периметру вони мають потужну гумову прокладку, що забезпечує герметизацію прорізів. Двері обладнані люком для проходження персоналу. Вага дверей 480 кг.

Найбільше приміщення арсеналу з робочою площею 300 м². Більша його частина розбита на шість квадратів (планів-карт), на кожному з яких розгорталося робоче місце по зборці певного виду бойових головок.

Перед входом у складальний зал праворуч розташовані кабінети-сейфи, в яких зберігалося майно, необхідне для проведення складальних робіт (запасні частини, контрольно-вимірювальна апаратура, спецінструмент). Кабінети-сейфи закривають потужні металеві двері товщиною 18 см, вага яких становить 300 кг.

Навпроти кабінетів-сейфів уздовж стіни розміщувалися шафки зі спецодягом, у який переодягався робочий персонал, що складався з 6 чоловік: начальника групи, двох молодших офіцерів і трьох мічманів.

На технічному майданчику розміщувалися пульти керування системами вентиляції й кондиціонування повітря, підстанція зниження напруги, сушильна шафа для силікагеля, службові приміщення, навчальний клас, господарська комора, медичний пункт, агрегатна й компресорна.

На нульовому поверсі технічної зони розміщувалися системи автономного життєзабезпечення (дизель-генератори, холодильні машини й кондиціонери).

Для підтримки потрібної температури і вологості всі двері арсеналу були зачинені. Для проходу обслуговуючого персоналу був невеличкий коридор, що дозволяв обійти протиатомні ворота. Коридор закривали захисні електроконтактні двері. Одні з дверей були завжди зачинені, тобто заблоковані.

Арсенал мав складну систему охорони, над ним на поверхні гори було кілька рядів загороджень з колючого дроту. В охоронній системі використовували сигнальні міни й електричний струм.

У дворі арсеналу розташований вантажно-розвантажувальний майданчик, призначений для перевантаження контейнерів з боєголовками на спеціальні візки для транспортування в сховище локальної зони.

Для проведення завантаження (вивантаження) боєприпасів використовувалася вантажна естакада — споруда, вкрита шифером і розташована праворуч від входу в арсенал. Майданчик досить добре закритий з усіх боків. Вхід в арсенал додатково закривала маскувальна сітка.

Є також коротке відео, якість бажає бути кращою. Все-таки всередині дуже темно, і, щоб знімати, треба хорошу камеру.

Ось майже все що можна глянути на базі підводних човнів.

:friends:  Порада: якщо вихочете краще все роздивитись — гуляйте без екскурсії. Гіди тут ходять рідко і дуже швидко. Також не рекомендую водні екскурсії, які обмежені в пересуванні, про фото в темряві при русі на човні й мови бути не може.

В приміщенні завжди низька температура, близько 15°C, захопіть светр і штанці  ;-)