Клевань — селище міського типу, про яке вже встигли нашуміти в інтернеті за останні роки. Селище розташоване на річці Стубла (притока Горині) на Рівненщині. Тут є залізнична станція на лінії Рівне — Ківерці, якою ми, до речі, скористалися, щоб доїхати. Є ще деревообробний комбінат, промкомбінат, лісозаготівля. В Клевані збереглися руїни Клеванського замку 1475 року та костел Благовіщення, про які ми вже згадували раніше.

Клеванський замок — залишки оборонної споруди зі збереженими віадуком, двома кам’яними вежами та пізніми корпусами колишнього духовного училища. Відомості про первісну фортецю датовані 1475 роком. Саме село в письмових джерелах вперше згадано під 1458 роком як власність князя М.Чорторийського. Фортецю розташували на узвішші біля річки Стубли. Наприкінці 15 ст. луцький староста, князь Федір Чорторийський, оновив фортрецю. Тоді ж фортеця отримала три вежі — дві кам’яні та одну дерев’яну. Фортеця перетворилася на замок з нерегулярним розплануванням. Чергове оновлення — у 1561 році.

Збережений опис замку за 1605 рік. Головну захисну роль відігравала західна вежа, зміцнена кам’яним бастіоном. Східна вежа слугувала цейхгаузом (арсеналом). Замок швидко втрачав оборонну функцію і у 1632 р. споруду віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. Ймовірно, вони й були господарями замку до кінця 18 ст. Отже, замок не був магнацької резиденцією з палацом, як Корецький замок. Після чергового розділу Речі Посполитої землі відйшли до Австрійської імперії. За наказом імператора Йосипа у 1773 р. майно єзуїтів конфіскували. На зламі 18-19 століть замок стояв пусткою.

У 1817 р. східний мур замку розібрали. Будівельні матеріали використали для побудови двох флігелів, призначених для польської гімназії.

В період 1817-1831 рр. використовувався як польська гімназія, яку царат ліквідував після польського національно-визвольного повстання. Повільне руйнування замкових сторуд продовжилося під час трагічних подій 20 століття і продовжується сьогодні…