Ми звикли до того, що фотографії з Чорнобиля в основному зроблені в стилі abandoned — покинуті будинки, вулиці, квартали і те, що не вижило.
Фотожурналіст Діана Маркосян побувала там, де в далекому 1986 році прокотилася страшна біда Чорнобиля, і зробила фотографії про життя. Через багато років в українському селі Редковка, що потрапило в зону зараження, життя все ще жевріє. Колись це село було велике, а зараз майже спорожніле. Автор називає його містом-привидом, адже тут живе всього кілька сімей. Ця історія про пенсіонерів Лідію та Михайла Масановичів.
Редковка мало схожа на місце, яким воно було 25 років тому. Його магазини, школа, завод, будинки — все різко спорожніло в 1986 році в результаті ядерної аварії на Чорнобильській АЕС, що відбулась за 22 км неподалік.
Однак залишилась церква . Кожен день її 74-річний сторож, Ліда Масанович, прокидається на світанку, щоб почати свої справи. Коли фотограф відвідала її в березні, вона прокинулася раніше, щоб поспостерігати як пані Масанович готує сніданок, порає хазяйство і доглядає церкву.
Більшість жителів Редковки, а це близько 1000 чоловік, переселили після катастрофи. Але п’ять родин сьогодні, в тому числі бабуся і її чоловік Михайло (73 роки), відмовилися від переїзду, щоб залишитись тут. Це був дім для них, місце, де вони виросли. Тут вони живуть тримаючись один за одного і дотепер. Двадцять п’ять років тому Лідія Масанович була медсестрою, зараз вона на пенсії. Її пенсія становить 1000 гривень. Ніяких додаткових виплат вона не отримує, незважаючи на те, що живе в радіоактивній зоні. У селі є малий магазинчик, де можна трохи запастися якимось хлібом, м’ясом, горілкою. Все інше вони вирощують власноруч.
Її чоловік Михайло Масанович був фермером у колгоспі та начальником місцевого поштового відділення. Одружився на Ліді майже 50 років тому
Ліда плаче, згадуючи той момент, коли вона дізналася про трагедію. “Ми відразу здогадалися, що все це буде означати для нас” — говорить вона. “Ми зрозуміли, що наше життя зміниться назавжди”
За матеріалами видань.