В центрі лісу, біля озера колись був хутір. Усіх вивезли в Сибір, хутір зруйнували. Вціліло лише одне обійстя розміщене в кілометрі від хутора. Невеличка хатинка, доглянута з прибудовами. Її жителі розповіли мені цю історію. На місці хутора побудували базу М.В.С. , після розвалу Союзу база перейшла у власність заводу Фізприбор, зараз у приватній власності, все зруйновано.

Закинута заправка в лісах біля бази, всі будівлі розібрали на окремі бетонні панелі.

Трансформаторна, що живила цю базу.                         Прохідна.

Центральний корпус, житлові кімнати, всі поручні пішли на брухт.

Їдальня, в якій зараз зберігається лодка.

На околиці розкидані скульптури і їх залишки.

Радянський аналог Венери Мілоської.

Технічний корпус.                                      Рештки фонтану з 2 розпилювачами.

Поросла мохом.                                              Вросла в землю (бочка з квасом).

В озеро вели сходи з перилами. Атмосферне місце, колись було тут дуже гарно.

Колиби.

В колибі карта бази. Невже ніхто не хотів би сюди приїхати відпочити літом, дорога нормальна, місце чудове, і так усе занепастили.


Котельня.

Теплиця, одна з 3 вціліла. Решта на брухт. Мала парове опалення.

Технічне приміщення. Комутаторний щит, прямий зв’язок з Києвом. Територію охороняли 3-4 пси і сторож, якого я із значними труднощами знайшов в приміщенні (спостерігав через вікно), давши можливість псам самотужки впоратись з порушником. Нічого цікавого він не розповів, казав, що тут відпочивали космонавти, пілоти, верхівка керівництва…
Постійно повторював – “Не можна фотографувати, приватна територія…”

Могила в лісі, на місці хутора.

Єдине вціліле  обійстя. Старша пані проживає з 42 року, я попередив, що планую відстріляти 2 обойми по деревах, щоб не лякались – “Якби я боялась пострілів, не жилаб тут. На деревах пташки, розлякаєш.” – відповіла старша пані.

Рештки дискового лущильника біля обійстя.

Старший пан з цього обійстя займається збором соку, сотні фляшок. Ліщиновий прут висвердлений зсередини.