Хирівський Замок – Конвікт Святих Ангелів. Його будівництво розпочалося чи то 1881, чи то 1883 року. Повністю закінчене – 1906 року.  Стверджують, що за часів 2-ї Польщі то був найбільший навчальний заклад країни.

W-_Y2OyZ6cM

Наявність шести плавальних басейнів, астрономічної обсерваторії, спортивних залів на кожен клас – показники дійсно вражають. Під час війни тут містився військовий шпиталь). Одночасно тут перебувало до 4000 поранених. З 1939 року Хирів окупували військові, спочатку радянські – зайнявши величезне приміщення, що стало в нагоді, і зручно, бо й кордон близенько. Згодом – німці. Певний час тут був концтабір, потім – знову шпиталь. З поверненням радянських військ – знову військові частини. В радянський час тут містилася 39-та окрема ордену Червоної зірки десантно-штурмова бригада, а з 1992 року – 80-тий окремий аеромобільний полк української армії. В квітні 2003 року полк передислокований в місто Львів.

За Януковича перейшов у власність депутатці-регіоналці, зараз власник або співвласник – депутат Лопушанський. Пробував пройти, територія охороняється (три охоронці + пси, які піднімають шум при спробі проникнення в невідповідному місці). Охоронці без зброї, не люблять чужих, бояться зброї, керівництво не бере грошей. Після довгої розмои з ним, з їхнім керівництвом, дозволили пройтись територією в супроводі охоронця і нічого не фотографувати. Настрій зіпсований на 2 дні… Проходячи у супроводі охоронця, навіть фасад церкви не дозволили сфотографувати. За 50 м від церкви непоганий будиночок отця, з парканцем і садом. Шикарний об’єкт, 3 км підземель (напевно на двох рівнях), які, кажуть, затоплені.

Вежа для тренувань стрибків з парашутом, збереглась досі. Біля неї стояли десятки висотних тренажерів, гірок для відпрацювання приземлення…

IMG_1709

Все пішло на брухт. Приміщення повністю знищені, без вікон, дверей, ніяких робіт не проводиться. Усе страшно зруйноване, дверні пройоми закриті рештками металевого паркана. Повна руїна. Лише у нас можуть такий об’єкт так занехаяти.

Будівля XVIII століття, була тюрмою НКВС. Вбитих тут людей вивозили в соляні шахти і скидували в шахту імені Кароля, 3600 чоловік як мінімум. Потім була школа, а зараз закинута будівля:

IMG_1703 IMG_1705

Пам’ятний знак жертвам НКВС:

IMG_1704

Таке диво техніки бачив у Хирові:

IMG_1701

1872 р. збудований залізничний вокзал Добромиль. Зараз закинутий. Тут двічі на день їздить поїзд (дизель + 1 або 2 вагони ).

IMG_1802 IMG_3077

Оригінальна польська плитка товщиною 2 см, така ж як в палаці Лянцкоронських (Комарно):

IMG_1805

Квиткова каса, сходи на 2 поверх:

IMG_1806 IMG_1799

Кімната другого поверху і вихід на піддашшя:

IMG_3073 IMG_3076

Стрих вокзалу:

IMG_3064 IMG_3066

Підвал вокзалу:

IMG_3055 IMG_3058

IMG_3057 IMG_3061

ДОК (дерево обробний комбінат) у руїнах. Підприємство заснував Самуель Ліхтман, батько шістьох синів та трьох дочок, у 1867 році, зараз пустує:

IMG_3078 IMG_3081

Колектор (ДОК). Таких 5 штук бачив. Бетонна ємність доволі велика і глибока 3х7 м.

IMG_3080 IMG_3083

Ратуша Добромиль (XVI-XVIII століття). Оригінальний годинник 1883 р. Над годинником дзвін, винесений за межі будівлі. Годинник працює, дзвін – ні.

IMG_3227 IMG_3228
Пройшов повз капітана в центрі Добромиля, нікого не рухаю, через 20 с він мене наздоганяє, представляється, показує посвідчення. Збоку біля нього інший в цивільному повторює його дії. За 5 с підходять ще шість чоловік (деякі в цивільному, інші в камуфляжі). Запитали, хто я і звідки. Показавши на людей в цивільному і камуфляжі я запитав:
– Це самооборона Добромилі?
– Ні погранслужба, це прикордонна зона, – мені відповіли.
– І чим я звернув вашу увагу, я що так виділяюся? – запитав.
– Є трохи, – почув відповідь.
– 8 чоловік, стоїте на одній лінії, без броніків, небезпечна в вас робота, кайданки у вас хоч є?, – запитав.
– Кайданки – це спецзасіб, в участку – відповів капітан.
Погранка показує на полу куртки і питає:
– Що там у тебе?
– Фотоапарат – 2 штуки, 9 мм – 1 штука, – відповів я (кобура з CZ 83 на поясі).
Показав документи, а через пару секунд мені вже пояснювали шлях до потрібного місця (з 5 км залишилось пройти 2).

Хотів їх сфотографувати всіх разом (стояли на трьох квадратних метрах 8 чоловік), але відразу побачивши фотоапарат, так само оперативно розбіглись, як і перед тим збіглись. Двоє не встигли і потрапили в кадр. Цікаво, чому вже п’ятий раз мене затримують (2 – погранка, 1 – воєнізована охорона, 2 – міліція ) у моїх подорожах? Сподіваюсь, він не образиться побачивши свою світлину. Спрацював ефективно: за 20 с знайшов 7 чоловік підмоги, показали посвідчення, представились (2 чоловік), розмовляли культурно, ввічливо, доброзичливо. Єдине, що всі стояли на лінії пострілу, ніхто не зайшов за спину (самбірські як затримували, то двоє спереду, один позаду, один за відкритими дверцятами машини). В с.Сприня (20 км проїхали за мною).

IMG_3086

Костел Преображення Господнього (Добромиль) збудований в 2 половині 17 століття:

IMG_3088