Дерев’яний храм-попередник на цьому місці стояв здавна. Святиня згоріла в пожежі 1672 р. (татарська навала). Її було відбудовано у 1674 р. за священика Шашкевича.
В 1690 р. стареньку замінили більшою, нині існуючою церквою. Теж дерев’яною – з тесаного дуба.
Старий цвинтар в Мостиськах, закритий для поховань.
На цвинтарі поховані: офіцер батальйону “Нахтігаль” Іван Щур, [полковник УПА Тарнавський], декан УГКЦ о. мітрат Леонтій
Куницький, засновник міської читальні “Просвіта”, повітовий лікар Омелян Лебедович, абсольвент (студент) Перемишльської
гімназії Северин Дебера, який загинув у сутичці польських і українських студентів.
На старому цвинтарі – могила чотирьом воїнам УПА.
Також тут розташована каплиця-усипальниця графині Хлонєвської 1896р.
В 1946 року в каплицю поряд з труною графині покладено тіла одинадцяти членів родини Босаків, вбитих НКВД.
Каплиця-усипальниця графині Хлонєвської.
Під вулицями міста безліч тунелів та підземель, вони були споруджені кілька століть тому. Тут переховувалось під час нападу ворогів населення, монахи спускалися сюди для молитви та усамітнення, алхіміки облаштовували у підземеллях свої таємні лабораторії.
Зараз більшість цих підземель засипані, деякі доступні для туристів. Усі ці підземелля обросли легендами, історіями, але зберігають таємничу атмосферу минулих століть.
Підземелля монастиря Тринітаріїв.
1878-1898 роки будівництва Преображенської церкви.
Церква Преображення Господнього постала на місці костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв, котрі заклали свій монастир 1703 р .
Загальна довжина ходів — бл. 56 м, середня висота — 4,5 м, середня ширина — 8,5 м. Складається з двох великих залів, з’єднаних вузьким проходом-хідником. Зали можна візуально поділити на 3 кімнати, а також 4-у (важкодоступну). Склепіння першої зали підпирає кам’яна колона, друга зала завершується вузьким лазом, яким можна проповзти кілька метрів (далі ходу немає).