Їздив я недавно по роботі в Горохівський район. Потрапив на територію ЛМЗ Територія та цехи в занедбаному стані, виробництва як такого немає. Помітно, що роблять євроремонт споруд, можливо, під склади або офіси.
Прихватизація обладнання тут розпочалась ще за часів розвалу СРСР. Тоді спорожніли цехи по виробництву емальпосуду.
Після зміни керівництва у 96-97-их роках дерибан матеріально-технічної бази вийшов на новий рівень. Почали потихеньку розпродувати і розбазарювати, дуже часто теж на брухт перетворюючи, сам завод. Так, було майже повністю спорожнено склади, продано навіть не розпаковані ще (зумисне не розпаковували, аби вберегти від “липких” рук) верстати, порізано і продано в металобрухт чи на інші підприємства немало окремих металоконструкцій та конвеєрну лінію, вивезено кудись металеві колони, демонтовано і продано дві гальванічні печі для плавки чавуну. А зрештою — порізано автогеном і здано у брухт навіть кран-балку, що була у шихтовому дворі. (за матеріалами “Волині”)
Коротеньке відео: