Побудований 1732–1739р. архітектором Паолом Фонтаном, який був надвірним архітектором покровителя ордену. князя Павла Карла Санґушко. Вівтарі виконали монахи, скульптор Себастян Вольський, Хома Ґронський, художник Іван Пташковський. 1738 року відбулося освячення костелу на ім’я святого Михайла. Нині комплекс колишнього монастиря використовується під машинно-тракторну станцію (підвали монастиря та костелу засипані сміттям цієї машинно-тракторної станції). Стиль бароко. Пам’ятка архітектури відноситься до типу реформаторських костелів ХVІІІ ст., в яких пристінні стовпи ділять неф на три прясла, перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками. Фасад двоярусний, оформлений пілястрами і барочним фронтоном з трикутним сандриком. Аналогічної форми фронтон зведений над притвором. В інтер’єрі костелу до нашого часу збереглися сліди настінного розпису ХІХ століття, фрагменти дерев’яних вівтарів. Його фасад прикрашають намальовані зображення – Св. Франциска й Св. Антонія. З північної сторони до костелу прилягають споруди монастиря реформатів. Двоповерхові склепінчасті приміщення розташовані таким чином, що утворюють велике внутрішнє подвір’я. На території ансамблю, оточеного мурами з в’їзними воротами, збереглися залишки монастирського саду. Костел виконував свої функції до 1941 року, коли на терени равщини увірвалися німецькі війська. З того часу і у післявоєнний період костел використовували як склад продуктів та різноманітних товарів.
Перед Рава-Руською наряд прикордонників спробував перевірити автобус з людьми, але оскільки людей було битком, вони зневірились в можливості пробратись всередину. Я сидів біля шофера і чув як прикордонник спитав у водія чи все в порядку (про підозрілих осіб), і пожалівся, що на рибалці з 30 жерлиць спіймав 1 щупака, і ще 3 рибини. Задній двір костелу. На задньому дворі костелу розміщувалась прибудова з піччю для випікання хліба (для монастиря), це фундаменти цієї печі (усю шамотку розібрали місцеві).
Піч для випікання хліба в монастирі.
Подвір’я монастиря ,з усіх сторін будівлі, в центрі подвір’я залишки криниці.
Рештки криниці в подвір’ї монастиря.
На хорах розміщувався орган, нижче дві сповідальні.
Одна із двох сповідалень.
Двері в монастир. Купа плит – це напевно був престіл.
Тут був іконостас, ліву частину якого перетворили на стелажі (варварство). Залишки іконостасу.
Центральні двері з оригінальними завісами. Черепиця з покрівлі (спецзамовлення).
Вхід з двору в підземелля костелу. Вхід в підземелля з костелу.
Підземелля костелу:
Схоже були поховання (крипта)
Ця драбина веде на піддашшя костелу. Хід на піддашшя костелу.
Піддашшя костелу (видно випукле склепіння костелу), його товщина 15-18см. ходити слід обережно (падати на підлогу костелу метрів 15).
Вентиляційний отвір у склепінні, внизу видно хори і центральний вхід в костел.
Дах костелу, перекритий сучасним шифером (куди ж поділи марковану черепицю яка могла прослужити ще 100 років).
Підземелля монастиря, вхід. Другий вхід в підземелля монастиря, колись ці підземелля були ізольовані, зараз вибили діру в стіні і можна пройти.
Підземелля монастиря
Хтось з монахів пробував викопати собі в підземеллі окрему келію (видно сліди кайла), подібне бачив у Червоногородському монастирі (біля замку). Там була келія викопана в підземеллі, з маленьким вікном в верху (кожен сам собі вибирає спокуту).
Третій вихід з підземель. Двері закриті зовні.
Кількаметрової глибини кілця вимурувані з цегли і обштукатурені, подібне бачив в підземеллях Саліни в Солянуватці (квасили капусту можливо для себе абож на продаж).
Столова монастиря.
Витяжний отвір в кухні монастиря. Сходи на 2 поверх монастиря.
Якісь сушильні камери, або коптильні на 2 поверсі монастиря.
Коридор з келіями.
Закладений вихід на дах.
