Недалеко біля Луцька за тихим красивим озером височіє на пагорбі руїна. Це – одна із споруд середини XIX ст., що належала сім’ї польської поетеси Габріелі Запольської.
За 1 км від Луцька знаходиться малопримітне село Прилуцьке, що до 40-их років XX ст. мало назву Ківерці (не плутати з сучасним містом). Це місце тісно пов’язане з ім’ям Корвін-Піотровської Марії Габріелі Стефанії – польської письменниці та актриси, що народилась в с. Підгайці (чи в с. Ківерці за іншими джерелами).
Навчалася вона у Львові, де і похована на Личаківському кладовищі, творила під псевдонімом «Габріеля Запольська». Її батько був маршалком волинської шляхти та власником двох фільварків, тобто маєтків з кількома будівлями. Подейкують, що маєток в селі Прилуцьке коштував за хазяїв 150 тисяч рублів. Яка саме споруда зустрічає нас тут, достеменно невідомо. Деякі джерела наполягають, що це — житлова будівля, інші — вказують на архітектурні риси, характерні для католицьких каплиць. Що ж, Вінцент Корвін-Піотровський справді славився своєю набожністю і міг собі дозволити збудувати місце для молитви.
Будівля, яку ми відвідали, була майже зруйнована в період Великої Вітчизняної. Тут була також прибудова, що разом з центральною спорудою слугувала в різні часи сільською радою, клубом, у 50-их роках могла б стати музеєм, якби не брак організаторів та коштів.
В романі «Мелашка», що є біографічним, письменниця згадує цю місцевість: «Темне тло лісу, що оточував село, затуляє горизонт. За той ліс опускалася вогниста куля, розстеляючи свій багряний королівський плащ… Побіля болотистого шляху, на горбку, на простенькому хресті розправив плечі дерев’яний Христос.[…] Сонце зайшло. Темний ліс видався зловищем догасаючих променів, що віддалялись, тремтливо і сором’язливо, на захід.» (пер. С. Гупала).
Багато що змінилось з тих часів. Не так давно праворуч від цієї споруди можна було побачити дерева, що нагадували про алею чи садок, що був тут за життя Габріелі Запольської. Зараз же дика рослинність захоплює руїни у свої зелені шати.