Зведена в 1754 році, як і дзвіниця. Діюча. За своє існування пережила чимало реставрацій і реконструкцій: в кінці ХІХ ст., в 1920-тих роках, в 1970-ті тощо. Зараз відновлена в первісному вигляді. В усіх довідниках фігурує як Михайлівська.
Церква і дзвіниця закриті, але дякуючи отцю Івану та пану Герману Богдану Михайловичу для мене її відкрили, дали можливість задокументувати конструкцію та іконостаси. Нажаль забув оглянути зсередини дзвіницю.
Перелаз
Зведений на місці дерев’яного, збудованого в 1473р. Будівничий і, можливо, автор проекту – Я.Покорович.
Горів в 1774р. В антаблементі чітко помітні бійниці.
Фасади прикрашені пілястрами корінфського ордену. Фасад багато декорований скульптурами: по боках від головного входу фігури святителів.
За храм давно сперечаються громади римо- та греко-католиків.
Центральні ворота з трьома входами і дзвіниці над ними. Дзвонів ще не поставили.
Вперше Нове Місто згадується у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Король Казимир Великий населив місто переселенцями-німцями.
У 1419 році згадується місцева парафіальна школа як одна з найдавніших на перемишльських землях. 1498 року татари та волохи знищили перший дерев’яний костел. У 1512 році розпочалось будівництво сучасної мурованої святині (ймовірно, коштом Гербуртів), яке, в основному, завершили через кілька років, проте оснащення святині тривало ще довго. 21.04.1639р. храм та вівтарі освятив єпископ Я. Замойський. 1648 року костел зазнав ушкоджень від козаків Б. Хмельницького. 1753 року єпископ В. Сераковський консекрував храм. У 90-х роках XVIII століття святиню було відремонтовано зусиллями та коштом о. Й. Лісовського, а в 1874-1884 та 1889-1890 роках її грунтовно відновлили. Протягом 1937-1990 років завдяки багаторічному парохові о. Я. Шетелі святиню не закрили у радянські часи.
Костел (1463 – перший дерев’яний костел спалений татарами), 1512, готика.
