Зведена в 1754 році, як і дзвіниця. Діюча. За своє існування пережила чимало реставрацій і реконструкцій: в кінці ХІХ ст., в 1920-тих роках, в 1970-ті тощо. Зараз відновлена в первісному вигляді. В усіх довідниках фігурує як Михайлівська.
Церква і дзвіниця закриті, але дякуючи отцю Івану та пану Герману Богдану Михайловичу для мене її відкрили, дали можливість задокументувати конструкцію та іконостаси. Нажаль забув оглянути зсередини дзвіницю.
Перелаз
Центральний вхід, досить низький. Зліва від церкви між двох ялин видно дубок 5м. висоти. Розказали. що його посадила білка яка жила під дахом церкви (згубила жолудь). Його кілька разів скошували разом з травою, але вперто ріс, і його залишили.
Лавочка для літніх людей на осонні. Зовнішні бруси стін стягнуті металевим клином на двох прямокутних шайбах.Забиваючи або попускаючи клин регулюють щільність з’єднання.
Фігурно викласти гонт доволі важко.
Два шари гонту, його замовляли в Старосамбірському районі с.Терло. Хвойний гонт.
Давні розписи, видно слід від сходів, що вели на хори. Сходи зліквідували.
Стяжні прути утримують стіни
Видно сліди протікання стелі. Оригінальні двері з рідним окуттям.(металом)
Кована решітка з прошивними отворами ( ковальська робота )
Двері в захристіє.
Оригінальний іконопис та різблення церкви.
Захристіє
В захристії бічні двері в якесь приміщення.
Рідна підлога ( їй сотні років ) шапка кованого цвяха розміром 2х1 см. з квадратним стержнем. (сучасні мають круглий переріз стержня )
Скарбонка для пожертвувань. Міцно закріплена на стіні, видовбана з суцільного бруса дуже цікаве окуття.
Не кожен коваль викує зараз такий гак з отвором квадратної форми ненаскрізним.
Стяжні прути стін. ззовні вони дотягувалися металевим клином на 2 квадратних шайбах.( фото вище.)
