Глинська брама або Краківські ворота побудовані в кінці XVI століття. У 1964 була розібрана радянськими військами, оскільки заважали проїзду військової техніки. Відновлено в 1990 стараннями Товариства пам’яток культури. Ворота завершені фронтонами, на яких зображений із заходу герб Станіслава Жолкевського – «Любич», зі сходу герб короля Яна III Собеського – «Яніна», і акротеріями у вигляді кам’яних погрудь лицарів у шоломах.
Західний герб Станіслава Жолкевського. Герб Яна III Собеського.
У 1932 році завершилося зведення нової ратуші. Проект львівського архітектора Броніслава Віктора. Цей же архітектор відреставрував палац львівських архієпископів в Оброшино.
Брама між будівлею ратуші і замком.
Одна з будівель замку і вежа. Побудували замок на замовлення Станіслава Жолкевського в 1594—1606 роках як оборонну споруду у стилі ренесансу. Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. Наприкінці XVII століття був улюбленою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського, за якого пережив період найбільшого розквіту.
Бійниці в стінах замку. Таблиця на стіні замку.
Центральні ворота замку. Проник на територію не через центральні ворота (там проводиться реконструкція і добудова), зробив кілька фото і вивели мене через ту діру, якою я проник. Були ввічливі і наполегливі (приватна територія).
Підвали замку.
А ось і подвір’я замку, на старі фундаменти і залишки стін домуровують в старовиному стилі нові стіни.
Столітня решітка в стіні вежі замку. Одна з квадратних веж замку, з решіткою.
Оборонна стіна з бійницями.
Звіринецька брама.
Покрова, що опікується замком.
Центральний фасад замку.
Костел Св. Лаврентія. Збудований у 1606—1618 роках на штучному насипі, закладеному полоненими турками, як родовий мавзолей родини Жолкевських та пантеон лицарської слави.
Табличка над брамою костела Св. Лаврентія.
Барильєфи костелу.
Вежа-дзвіниця костелу Св. Лаврентія (мала оборонний характер).
Храм Серця Христового. Церкву збудовано 1612 року. На поч. ХХ ст. грунтовно перебудована. Розписи Юліана Буцманюка 1932-1939 рр.
Храм і дзвіниця. При храмі Серця Христового добудовано діючий Василіанський монастир.
Табличка на стінах храму.
Синагога. Початок будівництва в 1692 році, під керівництвом королівського «муратора» (архітектора) Петра Бебера. Будівництво було завершено в 1698 або в 1700 році. Архітектурний стиль – ренесанс.
Кутова вежа на даху синагоги.
Циліндрична колона, що підтримує стелю синагоги.
Водовідводи синагоги.
Церква святого великомученика Йосафата. Будівництво храму розпочали у 1652 р. Новий храм було віддано в опіку ченцям Ордену Проповідників (Домініканцям). Після руйнації внаслідок пожеж, воєн було проведено відновлення за сприяння Якуба Людвіка Собєського.
Оборонні стіни і вежа монастиря Домініканців.
Вежа, вид з подвір’я.
Ворота, вид з подвір’я (вся територія обладнана камерами спостереження, за якими постійно хтось спостерігає, я в цьому переконався).
Ліворуч келії монастиря, праворуч оборонні мури (під бійницями видно залишки помосту, який кріпився на дерев’яних палях і на підмуровку стіни).
Келії Домініканського чоловічого монастиря (кляштор) постали у 1754-1792 роках. У 1792 році фасади храму набули форм, збережених донині.
Підвали монастиря (зараз там розміщений котел опалення).
Костел Св. Лазаря ліворуч, церква святих апостолів Петра і Павла праворуч.
Церква Св. Трійці. Дерев’яна церква збудована 1720 р. на місці старої, також дерев’яної, котра згоріла в 1719 році, невідомим теслею, на кошти парафіян та королевича Костянтина Собеського.
Бічні двері в захристіє.
Центральні вхідні двері.
