В конкурсі сайту «7 чудес України» до фіналу увійшла неординарна пам’ятка природи і промисловості – базальтові кар’єри Рівненщини. На просторах інтернету можна знайти кілька звітів про подорож в Івано-Долинське родовище, проте туристи мають зовсім полярні враження. Що і як там насправді, ми вирішили дізнатись самотужки.
За різними джерелами красиві стовпи можна зустріти біля сіл Берестовець і Базальтове. Ми вирушили в друге і не помилились – славнозвісні фото з вищезгаданого сайту зроблені саме з місцевого геологічного заказника. Тож мушу запевнити всіх невдоволених: там дійсно гарно, це не фотошоп і їхати слід було саме в с. Базальтове.
Щоб дібратись до базальтових стовпів, спершу слід потрапити в Клевань або Рівне. Звідти курсують автобуси (з Клевані – в Злазне, з Рівного – в Базальтове). Якщо вийдете в Злазному, до кар’єрів будете іти близько двох кілометрів. Ми їхали саме через Клевань, щоб знов помилуватись пам’ятками, які до речі, були описані нами раніше.
Після таблички, що сповіщала нас про прибуття до Базальтового, ми зустріли автобусну зупинку, пам’ятник Т.Г.Шевченку (зв’язок з селом нам не відомий), декілька жилих будинків і море реклами по виготовленню пам’ятників, що і не дивно 
Далі з лівої сторони подорожуючих зустрічає непривітний працюючий кар’єр, а з правої – красивий затоплений. В першому стояла техніка, але робітників не було – чи то був вихідний, чи то закінчився робочий день – але був місцевий чоловік (охорона?), який спершу намагався нас прогнати, а потім домовлявся з іншими туристами про незаконне проведення їх на нічну рибалку.
Неподалік кар’єрів є депо з БелАЗами, трохи далі по дорозі — переробний цех, а трохи убік — велика кар’єрна машина, потрапити до якої, на жаль, ми не встигли як і до інших кар’єрів…
Витяг з Вікіпедії:
«Загальна протяжність відслонень базальтів у межах заказника – 180—230 м.
Також на території заказнику є мінерали адуляр, хлорит, яніт, кварц, халцедон, кальцит, барит, гематит, пірит, марказит, псиломелан, борніт, азурит, мідь самородна.
Щільні ряди колон-багатогранників вражають монументальністю і геометричним досконалістю. Базальтові стовпи – це магматична порода, розбита тріщинами на характерні для базальту стовпчасті структури. У поперечному розрізі стовпи мають форму від чотиригранників до семигранників, що робить цей матеріал зручним для брукування вулиць і шляхів.
Товщина стовпів коливається в межах від 0,6 до 1,2 м. Переважають із товщиною 0,8-1,0 м. Висота – від 3 до 30 м. Мають властивість давати прямий рівний розкіл.»
Оскільки вважають, що базальт може бути радіоактивним, ці кар’єри були перевірені дозиметром “Прип’ять“. Його показники не перевищили 10 мР/год, що є нормою.
Посередині затопленого кар’єру є “острів кохання”, названий так через свою форму, яка з ГуглІрс більше нагадує бумеранг. Вода навколо насиченого бірюзового кольору, а дно озера нерівномірно глибоке.
Стовпи, дійсно, вражають своєю величчю і геометрією форм, а з кар’єру, що навпроти, простягається неймовірне видовище: територія там затоплена, плесо озера гладеньке, а вода майже бірюзового кольору. Саме на березі цього об’єкту ми зупинилися на нічліг. Навколо озера відпочивала ще пара груп туристів, всюди були залишки вогнищ, але ще порівняно чисто. Вода прозора, можна купатись, якщо не забувати про безпеку: глибина на всій площі різна, а спуск крутий і небезпечний. З мінусів відпочинку тут тільки дикі хмари комарів та мільйони багатоніжок під ногами.
Всю цю красу можна глянути у об’ємній панорамі кар’єру. Для навігації використовуйте мишку.
Привал з ночівлею запам’ятався також смачною вечерею, криками відпочиваючих і чудовим краєвидом о 5-ій ранку!
Після приємного проведення часу серед красот тутешньої природи можна, як зробили ми, відправитись на наступне «диво» Рівненщини — вузькоколійну залізницю.
Класна місцина, також там були :)