Тепер уже колишній будинок на перехресті вулиць Шевченка і Словацького, який раніше хотіли і реконструювати, і знести повністю без відбудови…
Попередником цієї оригінальної споруди на перехресті була одноповерхова дерев’яна напівжитлова і напівгосподарська будівля. Дерев’яними були і сусідні з нею будови. Після ліквідації ярмарків на Парадній площі (тепер Театральна) і розпланування на ній міського парку пам’ять про давню площу зберегла у своїй назві вуличка за ним. З розбудовою парку вуличка Парадна опинилась у центрі уваги і міська управа прийняла постанову про її естетичний вигляд, якою зобов’язала всіх домовласників замість дерев’яних звести двоповерхові цегляні будинки. Власниця кутового будинку на перехресті Парадної (тепер Словацького) і Староволодимирівської (нині Шевченка) замовила у місцевих техніків проект будівництва цегляного будинку. Але ні перший, ні другий, ні третій варіанти проекту не були схвалені міською управою. Оскільки у Луцьку на той час не було свого архітектора, то чоловік власниці, за порадою інженера-будівельника В.А.Топольницького, звернувся до київського інженера-архітектора Трахтенберга. Цей архітектор, ознайомившись на місці з перехрестям і врахувавши, що Староволодимирівська була однією з найпрестижніших в місті вулиць, запропонував оригінальне вирішення. Будинок мав два головних, але різних між собою, фасади. Зі сторони Староволодимирівської вулиці будинок мав виступ і балкон. Центр будинку виділяв невисокий купол на гранчастому барабані. Зведений у 1912-1913 роках, будинок став однією із кращих кутових споруд у Луцьку.
Вальдемар ПЯСЕЦЬКИЙ, член Національної спілки краєзнавців України
На жаль, в силу різних обставин ми не в змозі відвідати усі місця повністю, інколи просто не робимо фотографій. Тому в цьому альбомі мало фотографій, а частина узята звідси.