Стаціонарна океанографічна платформа Експериментального відділення Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України розташована в морі в 450 метрах від берега смт. Кацивелі. У минулому забезпечувала проведення наукових натурних досліджень морського середовища. На момент спорудження була першою науковою океанографічною платформою в Європі, а на сьогоднішній день є єдиною в Чорному морі спорудою подібного роду.
Ще в середині 1970-х рр. почалися роботи з підготовки до створення платформи. Було вирішено використовувати підлягаючі утилізації секції бурових нафтових платформ, встановлені в Каркінітській затоці. Демонтаж секцій проводився протягом одного року фахівцями Морського експериментального полігону, створеного спеціально для цієї мети в Морському гідрофізичному інституті. У лютому 1979 р. одна секція була доставлена в Блакитну затоку і встановлена на глибині 25 м. За рік була побудована надбудова, що складається з лабораторій, житлових і господарських приміщень, і 7 травня 1980 океанографічна платформа була здана в експлуатацію. На платформі у диспетчера був теодоліт з 30-ти кратним збільшенням.
До кінця 1980-х рр.. була доставлена і встановлена друга секція, яка розташовувалася безпосередньо поряд з першою. Однак вона так і не була надійно зафіксована на дні і запущена в експлуатацію. Деякі джерела стверджують, що платформ було три. Третя плавала в ста метрах від перших двох.
У 80-х рр.. платформа була одним з важливих елементів контрольно-калібрувального полігону, створеного для метрологічної атестації та оцінки якості інформації, одержуваної супутниковими комплексами дистанційного зондування. Проводиться безперервна реєстрація течій на акваторії, прилеглої до океанографічної платформи. Велися дослідження капілярно-гравітаційних хвиль, «скін-шару» і оптичних характеристик водної поверхні. У роботах, що велися на платформі, брали участь космонавти.
У період з 1983 по 1985 рр.. на океанографічній платформі були проведені експериментальні роботи за міжнародним проектом «Інтеркосмос-Чорне море». В кінці 90-х — початку 2000-х рр. на платформі було виконано кілька комплексних підсупутникових біооптичних експериментів, призначених для відпрацювання апаратури оптичного діапазону (1994 р., спільно з фахівцями ФРН), валідації продуктів космічної зйомки спектрофотометрів МОЗ і МКС (1996 р., спільно з вченими Росії та США), валідації продуктів сканерів MERIS, SeaWiFS та MODIS (2002, 2003 рр.., спільно з фахівцями Франції). У 2002, 2003 рр. на океанографічній платформі виконувалися також дослідження поверхневого хвилювання і структури приводного шару атмосфери.
15 листопада 1992 на Чорному морі бушував великий шторм. Швидкість вітру у відкритому морі становила 45-47 м/с. Спостерігалися хвилі до 10-20 м висоти. В результаті шторму був зруйнований ряд берегових споруд. Друга, недобудована секція океанографічної платформи була повалена на першу, в результаті чого вона отримала крен близько 5 градусів на північно-східний борт. З робочої палуби було змито все наукове обладнання.
Пізніше верхня, надводна частина другої недобудованої секції була демонтована і утилізована. Нижня, підводна її частина і досі перебуває на колишньому місці.
Житлова частина конструкції являє собою 5 кают, 5 лабораторій, гальюн, камбуз і кают-компанію. Верхня палуба розташована на висоті 12 м над рівнем моря. На висоті 5 м над рівнем моря змонтована робоча палуба, призначена для розміщення приладів і наукового обладнання. Максимальна висота платформи становить 21 м. Довжина і ширина близько 25 м. Під платформою глибина 27-28 метрів під ближніми опорами, і 33-35 метрів під дальніми.
Завантаження та вивантаження наукового обладнання та провізії здійснювалося за допомогою вантажної лебідки вантажопідйомністю 2 тонни. Електроживлення з берега подавалось через роздільні трансформатори потужністю 15 кВт.
У робочий сезон на платформі був присутній черговий диспетчер, який відповідав за безпеку навантажувальних операцій, посадки-висадки пасажирів, пожежну безпеку і дотримання правил техніки безпеки та охорони праці. У темний час доби платформа “позначала себе” миготінням (дві точки, тире) білого світла.
Морська фауна в районі платформи досить багата і різноманітна, завдяки чому акваторію навколо платформи облюбували місцеві рибалки. Поруч розташована мідійна ферма – безліч поплавців на воді.
На платформі проходила частина зйомок фільму Сергія Лобана «Шапіто-шоу». Вишка, що залишилася так само фігурує в кліпі Сплин “Выхода нет”.
Сьогодні тут нікого немає. Охорона відсутня. Можна найняти човен і попливти туди. Вгору піднятися сходинками. Двері відчинені, вікна побиті, все іржаве, це вельми незвично і цікаво.